Существует мнение, что журналисты всегда опаздывают на интервью, а интервьюируемые приходят своевременно. Хочу вас заверить: журналистам часто приходится ожидать. В этот раз объектом моего ожидания был народный артист Украины, актер театра им. Ивана Франко Богдан Бенюк. “Я в пробке на Крещатике. Буду через 15 минут”, - заверил меня по телефону Богдан Михайлович. И не

Вiн випромiнює благополуччя. Природа надiлила його багатьма талантами, невичерпним життєлюбством. Двадцять рокiв вiн - актор Нацiонального театру iм. I. Франка, його символ, улюбленець публiки. Сцена, телебачення

устрівшись з Богданом Бенюком, був трішки здивований — кумедний і дотепний «холостяк» виявився в житті дуже врівноваженим і серйозним мужчиною.

Поза тим, спілкуватись з ним було легко і приємно. Мабуть, талановиті люди таки талановиті у всьому. Не дивно, що сьогодні Богдана Бенюка можна побачити на сценах театрів, у телепередачах, різноманітних акціях і... на шпальтах «ТГ».

— Пане Богдане, яка із зіграних вами ролей найбільше відповідає вашій сутності?

— Якщо актор чесно ставиться до своєї справи, то він кожну роль пропускає через своє серце. Тоді вона стає йому рідною.

Хіба батько, який має багато дітей, може сказати, що одна дитина йому дорога, а інш

Можна продовжити фамільярно - та інші (діючих осіб десь з 15). Але далі також відомі імена. Погодьтеся, такий акторський склад можна сміливо писати без назви вистави. Прес-конференція відбулася в понеділок і подарувала декілька поживних фактів грайливим перам журналістів. Перше питання: чому ж у палаці "Академічний"? Після того, як наша газета "безпідставно" зробила заяву, що обласний драмтеатр відмовився

 заробітчанство.У виставі “Про людей і мишей” вінницький пудель залишив свою “мітку” на сорочці Богдана Бенюка — значить, актори ще не раз виступатимуть на нашій сцені. Наступним спектаклем киян буде рок-опера “Біла ворона”, Наталя Сумська гратиме... Війну
— Якби я знав, що в кінці

— У фільмі «Ати-бати, йшли солдати» вам пощастило співпрацювати з Леонідом Биковим. Яке враження він на вас справив і чи можна сказати, що ви чогось у нього навчилися?

— Тоді я був ще жовторотим студентом і багатьох речей не розумів. Які думки були у Леоніда Федоровича, яким він хотів зробити мого персонажа,

"... Я пишу не для того, щоб догодити читачеві. Навпаки! Я роблю все для того, щоб він одержав справжню нервову стряску. І ще одне: я написав... не так, як звичайно пишуть, прикрашаючи життєві історії, я описав нічим не прикрашене життя". Джон Стейнбек. Його повість "Про мишей і людей" принесла йому справжню славу, після чого, власне, й розпочався великий шлях у велику літературу. Написана 1937 року, в час, коли Америка переживала економічну кризу, і більшість простих людей мимоволі перетворювалася на заробітчан, вона відлунює в сьогодення болем і розпачем, роздавленими мріями, скаліченими долями. І біль цей, спродукований режисером (Віталій Малахов) і акторами (театральна компанія "Бенюк і Хостікоєв"), пронизує і не відпускає впродовж усієї вистави: майже три години - суцільна кульмінація. Глядачі, занурюючись у "нічим не прикрите життя", одержують справжню "нервову стряску".